Пандемія і школа: МОЗ дає суперечливі рекомендації, Міносвіти відмежувалося від усього

Главная

У світі і в Україні триває пандемія ковіду, але попри це 1 вересня українські діти сядуть за шкільні парти.

Готовність навчальних закладів до подібних викликів, рекомендації української влади про те, як убезпечитися в цій ситуації, викликають дуже багато запитань.

Тексти вирішили поговорити на цю тему з Оленою Парфьоновою, співголовою громадського об’єднання «Батьки SOS».

Ця авторитетна і відома громадська ініціатива займається висвітленням проблем освіти та пошуком шляхів їх вирішення.

— Як Ви оцінюєте ситуацію з протиепідемічною підготовкою шкіл до 1 вересня в цілому?

— На фоні всіх цих багаточисельних рекомендацій Міністерства охорони здоров’я, які до того ж постійно змінюються, те що роблять сьогодні вчителі та окремі директори навчальних закладів — це справжній героїзм.

І це ще треба враховувати, що обсяг грошей на потреби освіти цього року значно скоротили. Якщо брати субвенцію для «Нової української школи», то на 1 липня вона профінансована з запланованих одного мільярда лише на 300 мільйонів гривень.

І навіть якби всю субвенцію перерахували в липні на місця, то все одно не встигли б провести тендерні закупівлі. Тому місцеві бюджети сьогодні викручуються, як можуть. І фінансове навантаження зараз на них — величезне.

ІЗ ЗАПЛАНОВАНОГО МІЛЬЯРДА ПРОФІНАНСОВАНО ЛИШЕ 300 МІЛЬЙОНІВ ГРИВЕНЬ

— У зв’язку з цим, наскільки сьогодні є поширеною практика залучення батьків школярів до фінансування протиепідемічних заходів?

— Так, зараз дуже багато повідомлень від батьків, що всі ті речі, які мають бути закуплені згідно з рекомендаціями МОЗ — зараз перекладаються на гаманці батьків.

Навіть гроші на безконтактні термометри, які потрібні для тестування температури — сьогодні їх теж збирають у батьків. Багато регіонів їх просто не встигли закупити — і, можливо, вже не встигнуть до 1 вересня.

— Але ж у нас ще є Фонд боротьби з коронавірусом. З нього виділялися якісь кошти?

— Я знаю, що 22 липня Міністерство освіти звернулося до уряду щодо виділення 2,5 мільярдів гривень з цього фонду. Але більше ми ніякої інформації з цього приводу не маємо.

Наскільки я розумію, вони так поки і не надійшли. На жаль. Тому що на заходи безпеки у школах потрібні справді величезні кошти, і місцеві бюджети не справляються з фінансуванням усіх потреб.

— Наскільки взагалі рекомендації МОЗ можна виконати?

— Враховуючи, що наші заклади освіти побудовані переважно 30 — 50 років тому, вони мають вузькі коридори, маленькі аудиторії, в той час як у класах зараз по тридцять і більше дітей.

Тому, навіть виходячи з цих параметрів, більшість з рекомендацій МОЗ невиконувані. Взяти, наприклад, найпростіше — де діти зможуть напитися води? Питні фонтанчики заборонені, зайти до їдальні вони тепер не можуть, кулери з водою в класах не передбачені чинною нормативкою. І що робити?

Ще один приклад — у школах в зоні “помаранчевого” рівня епідемічної небезпеки вчителі мають бути в захисних щитках. Про це йдеться в рекомендаціях, які вийшли 22 серпня. Яким чином будуть встигати регіони з “помаранчевим” рівнем їх закуповувати — мені невідомо. Бо тендерна процедура триває щонайменше два місяці.

Загалом, це велика проблема. Оголошуються тендери згідно з рекомендаціями МОЗ, потім МОЗ змінює свої рекомендації, а тендери по старих рекомендаціях вже відбулися. А це вже може бути розцінене як витрата бюджетних коштів не за призначенням.

— Я правильно розумію, що МОЗ постійно змінює свої рекомендації, в той час як Міністерство освіти просто не втручається в ситуацію?

— Саме так. Я не розумію цієї позиції Міносвіти, яке повністю відмежувалося від проблем закладів освіти. Нещодавно у мене також була дискусія з заступником міністра, то він у разі якоїсь проблемної ситуації рекомендував звертатися до поліції. Це просто непрофесіоналізм.

— Чи займаються зараз у школах налагодженням вентиляції, аби уникнути передачі вірусу респіраторним шляхом?

— Ну якщо, наприклад, взяти рекомендації МОЗ, то там жодним чином не згадуються ті ж кондиціонери. В той час як я читала інформацію, що через кондиціонери може відбуватися поширення інфекції.

Від Текстів: Системи вентиляції можуть працювати в декількох режимах. Один — це коли система лише охолоджує повітря та ганяє його по приміщенню, не забираючи свіжого повітря зовні. Інший — коли система викидає повітря з приміщення, а натомість постачає свіже з вулиці. Цей режим більш енергозатратний, тому, як правило, більшість офісів чи кафе користується першим. У першому випадку через циркуляцію повітря в замкненому просторі може відбутися додаткове зараження. 

В другому  система вентиляції навпаки знижує ризик зараження. Коронавірус передається повітряно-крапельним шляхом, це можуть бути як великі краплі респіраторних виділень хворої людини, які затримуються маскою або швидко осідають на поверхню (тут допомагає дистанція в 1.5 метра), або дрібні «аерозолі», котрі довго висять у повітрі, і велика концентрація цих «аерозолів» підвищує ризик зараження.

Відповідно, будь-яке провітрювання приміщень у школі чи офісі, а також обладнання приміщень навіть не кондиціонерами (хоча можна і ними), а переносними очищувачами повітря із фільтрами типу НЕРА (High Efficiency Particulate Air) дозволяють зменшити кількість заразного «аерозолю» від хворої людини, а отже, й ризики для людей у приміщенні.

Тим, хто хоче детально розібратися в тому, як захистити себе від зараження в умовах перебування в закритих приміщеннях, де не відкриваються вікна, рекомендуємо переклад довгої статті з впливового американського видання The Atlantic «Для уникнення нових заражень Covid-19 потрібно серйозно взятися за вентиляцію«.

— Наскільки ефективно зараз можна організувати дистанційне навчання учнів?

— Насправді все, на що спромоглося Міністерство освіти за цих півроку — це разом із громадськістю розробити рекомендації з приводу дистанційної освіти. Але у нас є регіони, де немає інтернету в закладах освіти. А там, де він є, дуже часто його оплачують самі батьки. Тому говорити про можливість повноцінної дистанційної освіти ми взагалі не можемо.Наприклад, ми всі очікували, що з’явиться якась загальна національна платформа, яка допоможе і батькам, і вчителям щодо дистанційної освіти. Але її так і не було створено. Те, що є зараз, було і в березні — травні.

— А як справи з медичним забезпеченням процесу навчання?

— В багатьох школах України просто немає медичної служби. Про якесь виконання рекомендацій МОЗ про створення при школі ізоляторів для ізолювання дітей з підозрою на ковід, де мають бути медичні працівники з усім захисним одягом — просто не йдеться.

Загалом, мені здається, що наша медицина не готова до великої дитячої захворюваності, та й дитячих лікарів-інфекціоністів не так уже й багато. Що нас чекатиме протягом вересня — жовтня, ми абсолютно не знаємо.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *