28 Травня, 2022 10:24 pm

Хочу поділитись своєю історією, яка відбулась зі мною у далекому 2007-му, будучи в Криму на морі, я побігла в магазин…

Хочу поділитись своєю маленькою історією, яка відбулась зі мною багато років тому… Колись, ще у далекому 2007-му, будучи в Криму на морі, я побігла в магазин, який був розташований недалеко від нашого будиночку. Коли я підійшла до прилавку і сказавши «Доброго дня, у вас є свіжий хліб?»

У відповідь почула : «я вас нє панімаю» , я, маленька дівчинка з косичками, ще довго стояла і панічно тикала пальцем на поличку із свіжими запашними булочками та хлібом, показувала їй, мало не кричала від нерозуміння ситуації «ХЛІІІБ! дайте мені ХЛІБ!», але вона з усмішкою стояла і продовжувала нагло говорити «я нє панімаю, скажитє на руском» 🤦🏻‍♀️

З дитячою образою і сльозами я побігла по маму, яка сказала : «Улічка, ти напевно щось не так пояснила». І коли мама прийшла у цей ж магазин та сказала цю ж фразу Українською, здогадайтесь, якою була відповідь продавця?)) А такою ж, як і в перші рази….

До чого я все це пишу? Я відповім!

Я пишу це для того, щоб ми розівчились розуміти мову агресора! Так як «рускагаварящіє» не розуміли нашої чудової мови, так як спеціально нехтували нашою мовою, навіть тоді, коли ми промовляли практично те ж саме слово, але з однією іншою буквою.

Та вони «НЄ ПАНІМАЛІ» і цим добивались свого! Добивали нашу мову, вимову і гнітили! Нє панімалі вони що таке хлІб, а не хлЄб! Чому вони могли бути принциповими і впертими, і цим самим добивались свого?

А чому ми попускаємо їх «какая разніца»? Досить бути такими «м‘якими»! Варто чітко і впевнено відстоювати свою позицію, свою мову у своїй країні!

В Україні Українська мова! І крапка!

Слава Україні!🇺🇦✊🏻

Ulia Verbianska

Comments (0)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.